«...І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє ...»
Тарас Шевченко
9 березня в Україні відзначають День народження Тараса Григоровича Шевченка – славетного Кобзаря, чиї слова і зараз звучать надзвичайно пророчо. Його творчість стала символом боротьби за українську державність, волю та незалежність.
Видатний український поет, художник та мислитель Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Київської губернії у сім’ї звичайних селян-кріпаків. Через рік після народження Тараса родина переїздить з Моринців до Кирилівки, у ній, крім Тараса, було 6 дітей ‒ старші Катерина та Марія, брат Микита, молодші Ярина, Марія, брат Йосип.У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи, до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана. 1823 р., коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружується вдруге на Оксані Терещенко, 1825 року помирає і сам батько Тараса. З цього часу починається важке, кочове життя безпритульної дитини, спочатку з учителя-дячка, потім у сусідніх малярів. У школі учителя-дячка Тарас навчився грамоти, а у малярів познайомився з елементарними навичками малювання. У 16 років Шевченко потрапив до прислуги пана Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Пристрасть до малярства не залишала його. Пан віддав його спочатку на навчання до варшавського маляра, потім в Петербург до малярських справ майстру Ширяєву. В свята юнак приходив до Ермітажу, змальовував статуї в Літньому саду, де і познайомився з земляком ‒ маляром Іваном Сошенком, який відрекомендував Тараса Шевченка конференц-секретарю Академії Мистецтв Григоровичу, майстрам ‒ митцям О. Венеціанову і Карлу Брюллову, поету В. Жуковському. Ці знайомства мали велике значення в житті Т. Шевченка. У 1838 році за підтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва. Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій «Кобзар», у 1845 році – героїчно-романтична поема «Гайдамаки».У 1843 ‒ 1845 роках він написав цикл поезій «Три літа» (центральним твором якого є «Сон»), поему «Кавказ», послання «І мертвим і живим…», поезії «Чигирине, Чигирине», «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові» та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув’язнення писав вірші, які згодом об’єднав у цикл «В казематі».У 1854 ‒ 1858 роках написав російською мовою повісті «Музикант», «Художник», «Нещасний», «Капітанша», «Близнята».В Україні у 1858 році Тарас Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька його творів цього періоду опубліковано в журналі «Основа» та альманасі «Хата». У 1857 році зусиллями друзів Тараса Шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні та зобов’язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Тараса Григоровича Шевченка 10 березня 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у Петербурзі, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.
Творчість Кобзаря – багатогранна, як його талант. Він був глибоким ліриком, творцем епічних поем, видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. З мистецької спадщини Тараса Григоровича збереглося 835 творів живопису й графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Ім'я українця Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його ім’ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку «Кобзар», розміром трохи більше ніж половина квадратного міліметра. Шевченківська премія – одна з найпочесніших в Україні, найвища творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва.
Нині Шевченків «Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. Т. Г. Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані та в окопах війн, в руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами й сьогодні, у XXI столітті, коли російські загарбники намагаються знищити Україну, слова Тараса Григоровича стають дедалі актуальнішими. «Нема на світі України, немає другого Дніпра» ‒ тепер не просто хрестоматійні рядки. Зараз для кожного з нас вони набувають сакрального значення: наша країна ‒ найбільша цінність, ми готові битися за неї, бо вона ‒ найкраща. За нами перемога!
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Наукова бібліотека пропонує віртуальний огляд «Світ «Кобзарів» Т. Г. Шевченка»
#Тарас_Шевченко
#Письменники_ювіляри_2024_року