Пам’ятний день був встановлений Указом президента Володимира Зеленського у 2019 році задля вшанування героїв, загиблих під час Іловайської трагедії. Воїни віддали свої життя у боротьбі за територіальну цілісність та незалежність України. Метою Дня пам'яті захисників є нагадування громадянам країни про подвиг загиблих воїнів.
Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. 18 серпня, у ході запеклих боїв, українські сили, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста.
В ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На момент вторгнення сили ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів та 5 протитанкових ракетних комплексів.
Вже 24-25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога. 28 серпня становище наших військових стало критичним. Між керівництвом АТО та Генштабом ЗС РФ відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.
Граючи роль миротворця, президент Росії Володимир Путін, 29 серпня запропонував підконтрольним Росії незаконним збройним формуванням відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті.
29 серпня о 8:15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.
За офіційними даними, під час Іловайської операції й подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинули, 429 – отримали поранення різного ступеня тяжкості, 300 – потрапили у полон.
Символом дати виступає квітка соняшника, адже у дні Іловайської трагедії саме вона рясніла на полях, які врятували не одне людське життя у період запеклих боїв. Сонях пам’яті ‒ це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України!
Боротьба проти російського агресора згуртувала українську націю. Україна може спертись на широку підтримку громадян, бо на захист незалежності держави стали жителі всіх, без винятку, регіонів нашої країни.
Жіночі історії у війні найбільше розкривають суть війни як людської трагедії – трагедії окремої людини, родини, громади, міста чи села.
В українській армії з початком війни значно зросла кількість жінок, і вони відіграють все більшу роль, демонструють на різних посадах на передовій і в тилу високий професіоналізм і сміливість. На рівні із чоловіками вони служать кулементницями, розвідницями, снайперками, бойовими медикинями, водійками, патрульними, забезпечують зв’язок і логістику, чинять опір на окупованих територіях. На початок 2025 року в ЗСУ служить понад 70 000 жінок, і це найвищий показник кількості жінок в арміях світу, в тому числі армії НАТО.
Україна вже понад 11 років веде збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. За свободу ми платимо надзвичайно високу ціну. Але поки вона триває, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно, або розповісти всі героїчні чи трагічні історії. Проте впевнені, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі Герої і Героїні залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Аби наша пам’ять про них була живою, світлою і дієвою.
Після перемоги віднайдемо та плекатимемо й інші традиції пам’яті про загиблих Захисників і Захисниць. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці, висаджуємо меморіальні сквери, засновуємо іменні стипендії, проводимо різні спортивні, патріотичні та культурно-мистецькі заходи. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні об'єкти у публічному просторі. Також створюються сектори військових поховань, нові військові меморіали й Національне військове меморіальне кладовище, де з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Пам'ятаємо і будемо пам'ятати.
Наукова бібліотека ДБТУ закликає всю університетську спільноту в цей пам'ятний день згадати у своїх молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Ми маємо зробити все, щоб зберегти та зміцнити пам'ять про полеглих Героїв на багато поколінь вперед.
29 серпня 2024 року, як і в попередні роки, на згадку про полеглих українських воїнів буде на всіх установах приспущено державний прапор України, о 9.00 оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання.
Згадаймо всіх, хто пішов на небо нескореними...
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел