«Христину Алчевську дуже поважали, адже, фактично, це була її самопожертва. Вона присвятила себе служінню справі народної освіти, що багатьом було незрозуміло. І, мабуть, і зараз це важко багатьом зрозуміти. Це очевидно покликання, саме в цьому вона знаходила якийсь душевний спокій»
Олександр Міхно (директор Педагогічного музею України)
Українська письменниця, публіцистка, освітянка, просвітниця, педагогиня, організаторка і керівниця першої в Україні безплатної жіночої недільної школи, одна з найяскравіших представниць української інтелігенції середини XIX – початку XX ст. Христина Данилівна Алчевська (у дівоцтві Журавльова) народилася 16 квітня 1841 року в м. Борзна Чернігівської губернії у дворянській родині.
Освіту здобула самотужки. Вона з дитинства мріяла стати вчителькою, але здобути професійну освіту їй не вдалося.
У 1862 році Христина Данилівна одружилася з відомим підприємцем і меценатом Олексієм Алчевським і переїхала до Харкова. Тут молода жінка стала активною членкинею товариства «Громада», діячі якого ставили перед собою мету відновити єдність інтелігенції з народом, сприяти народному просвітництву.
Як просвітниця, Христина Данилівна склала іспит на право викладати й у 1862 році заснувала приватну недільну школу для жінок., в якій колектив зі 100 педагогів-сподвижників безплатно викладав правознавство, географію, історію України, письмо, математику, фізику та хімію.
Протягом 1862 ‒ 1870 рр. школа існувала нелегально, заняття відбувалися вдома у Христини Алчевської. Потім школа знаходилася у приміщенні початкового училища, а в 1896 році за проєктом О. Бекетова для школи збудували власну споруду у Мироносицькому провулку – нині вулиця Жон Мироносиць 9.
Алчевська утримувала школу до 1919 р. Керована Х. Д. Алчевською школа давала освіту значно ширшу, ніж звичайна недільна школа, крім того, вона була методичним центром початкової освіти дорослого населення в Російській імперії, в різний час у школі здобули освіту майже 17 тис. жінок.
Разом із колективом викладачів, Х. Д. Алчевська була автором методики навчання грамоти дорослих: популяризувала звуковий метод навчання грамоти, розроблений К. Д. Ушинським, метод бесіди, пояснювального та позакласного читання, центром якого була шкільна бібліотека, видавалися розроблені у школі «Програми з усіх предметів навчання в недільній школі для дорослих і малолітніх учнів».
Великого значення надавали позакласній роботі, особливо ж проведенню шкільних свят. Новорічні ялинки, прогулянки за місто, відвідування театрів, театрально-музичні вистави були ефективними складовими виховного процесу. Унікальним явищем у діяльності Харківської приватної жіночої недільної школи став музей наочних посібників (таблиць, картин, альбомів, історичних та географічних карт, манекенів, опудал тощо). У 1896 р. музей налічував 434 експонати, причому, були посібники, спеціально виготовлені для цього музею.
До Христини Данилівни приїздили педагоги з України, Кавказу, Росії вчитися, як зорганізувати школи такого типу й вести в них заняття. У її салоні часто збиралися визначні діячі науки й мистецтва. Серед них – літератори Гнат Хоткевич, Олександр Олесь, Михайло Обачний (М. Косач), Пантелеймон Куліш, Тадей Рильський, М. Вороний. Школа проіснувала до 1919 року.
У 1879 році Х. Д. Алчевська влаштувала на власні кошти подібну до Харківської недільну школу в селі Олексіївці на Катеринославщині, в якій вчителював письменник Борис Грінченко. Вона домагалася відкриття на Харківщині жіночих безоплатних шкіл, збереження українських книг у бібліотеках та присвоєння парафіяльним школам імені Т. Г. Шевченка. За це її було притягнуто до суду.
Христина Алчевська організувала в Харкові Товариство грамотності, безплатну Першу громадську бібліотеку (нині Державна наукова бібліотека ім. В. Короленка).
Педагогічна діяльність X. Д. Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889. Її було обрано віцепрезиденткою Міжнародної ліги освіти.
Як бібліографиня, Христина Алчевська головувала в авторському колективу з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?», до якого увійшли понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори світової, російської та української літератури, серед яких твори Т. Г. Шевченка, І. П. Котляревського, Є. П. Гребінки, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, І. С. Нечуя-Левицького, І. К. Карпенка-Карого, І. Я. Франка, Панаса Мирного, Ю. А. Федьковича, П. А. Грабовського, В. С. Стефаника, М. М. Коцюбинського, Лесі Українки та 300 найвідоміших українських пісень.
Діти Христини Данилівни Алчевської також залишили помітний слід в історії вітчизняної науки й культури: син Дмитро став кандидатом природничих наук, син Іван – оперним співаком, Микола – педагог і громадський діяч, Григорій – композитор, донька Христя – відома поетеса та педагог.
Діяльність Христини Данилівни була прикладом служіння своєму народові, його мові. Попри заборону, вона відстоювала українську мову, народну пісню, пропагувала твори Т. Г. Шевченка. В садибі Алчевських у Харкові у 1899 році з ініціативи Христини Данилівни було встановлено перший у світі пам'ятник Кобзареві (скульптор академік В. Беклемішев).
Померла Христина Алчевська 15 серпня 1920 року в Харкові.
Життя і діяльність Х. Д. Алчевської – приклад самовідданої праці, вірного служіння справі народної освіти, її ім’я займає гідне місце в історії нашої країни та рідного Харкова.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
#Христина_Алчевська
#жінки_України